Філологічні замальовки. Микола Вороний

  Відкриваймо  світ  українського слова через поезію!

Микола  Вороний  "Блакитна  Панна"

 Має   крилами весна                                                        (    Маїти - заквітчувати
                         запашна,                                           духмяна, ароматна, пахуча, запахуща
 Лине вся в прозорих шатах,                              багате, розкішне вбрання; те що прикрашає
 У серпанках i                                      прозора тканина, паволока, що скрадає обриси; пелена

                           блаватах...                              волошковий колір; шовкова  блакитна  тканина 
 Сяє усмiхом примар з-поза хмар,                               видумане, нереальне, химерне
  Попелястих,                                                                                колір попелу, сірих  

                             пелехатих.                                     волохатих, вид клаптів, нерівних країв
Ось вона вже крiзь блакить
                     майорить,                                             невиразно видніється, маячить, мигтить
Довгождана, нездоланна...
Ось вона — Блакитна Панна!..                                ніжна, тендітна, гарно вбрана дівчина   
Гори, гай, луги, поля —
вся земля
Ïй виспiвує: ”Осанна!”                                                                       Слава, хвала
А вона, як мрiя сна
чарiвна,                                                              наділена незвичайною силою, дивна, загадкова
Сяє вродою святою,                                                                               красою
Неземною чистотою,
Смiючись на пелюсках,
         на квiтках
Променистою росою.                                                пройнятою  світлом, блискуча, сонячна
I уже в душi моïй
в сяйвi мрiй                                                                         рівне яскраве світло, блиск
В'ються хмелем арабески,                         східний  орнамент  з геометричних фігур              
Миготять камеï,                                                                рельєфне різьблення на камені

фрески,                                                                        живопис фарбами на вогкій штукатурці
Гомонять-бринять пiснi                                               тихо розмовляють; дзвінко звучать
голоснi
I сплiтаються в гротески.              поєднання різних контрастів, реального, фантастичного )

---------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Микола  Вороний  "Інфанта"

Різьблю свій сон... От ніби вчора ми                  ( Наношу   візерунок на твердий матеріал, 
Зійшлись, — і стріча та жива.                                            зустріч,

На землю тканками прозорими                                  оздобленими  тканинами, 
Лягли осінні дерева.

Акордами проміннострунними                         гармонійними  поєднаннями  музичних звуків,  
День хвилював і тихо гас.                                               хвилеподібно погойдувався,
Над килимами вогнелунними                                  тканий  ворсистий, з візерунками виріб,
Венера кинула алмаз.                                                    богиня кохання та жіночої вроди,

У завивалі мрійно тканому                                    жіноче вбрання, яким обмотують голову,
Дрімала синя далечінь, —                                             далеч; те, що віддалене в часі,
І от на обрії туманному                                            горизонті (небокрай, небосхил, видноколо),
Замиготіла ваша тінь.                                                  сяяти нерівним, блимаючим світлом,

Дзвінкою                                                                         що голосно й чітко звучить,

          чорною сильветою                                                    силует,
Вона упала на емаль,                                               гладку  блискучу  поверхню  покриття,
А поза нею вуалетою                                           прозорою тканиною, що закриває обличчя,

Стелився попелястий жаль.                                     колір попелу, сірий, 

Ви йшли як сон, як міт                                                      мета, ціль,

                                     укоханий.                             улюблений, любий,

Що виринає з тьми століть.                                  темінь, темнота, 
Вітали вас — мій дух сполоханий.                       збентежений, охоплений тривогою, 
Рум'яне сяйво і блакить.                                       рівне  яскраве світло, 

Бриніли в серці                                                       дзвінко, протяжно звучали, 

               домінантою                                           основною, головною, пануючою  ідеєю, 
Чуття                                                                        відчуття,

         побожної                                                         віруючої, 

                         хвали,                                              похвали, уславлення, звеличення, 
Коли величною                                                     та, що викликає захоплення, пошану, 

                     інфантою                                        титул принцеси в Іспанії, Португалії,
Ви поуз мене перейшли.                                    не зупиняючись, не затримуючись,

Ви усміхнулись яснозоряно                                      ясно, сяюче
Холодним полиском очей —                                     сяюче світло, 
І я схилився упокорено,                                      покірно, слухняно, 
Діткнутий лезом двох мечей.                             такий, що відчув,

Освячений, в солодкій муці я                             очищений, 
Був по той бік добра і зла...
А наді мною Революція
В червоній заграві                                               відблиску   яскравого світла, пожеж,

                                  пливла.                                 неслася за течією.)

----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

   

 

Микола  Вороний "Талісман"

Любов - це талісман, урочий подарунок.              ( Амулет; те, що має чудодійну силу,  

Любов - киплячий трунок                                                      отруйний відвар трав,

                    з ілюзій                                                     оманливе сприйняття дійсності, 

                              та оман.                                                обман, ілюзія,

Хай трапиться титан, сп'янить його цілунок.          людина наздвичайної сили, розуму, 

Любов - це талісман з ілюзій та оман.  

Любов - це талісман, що кидає в туман

Замріяних пестунок, що кидає в туман                ті, яким догождають, виконують їх примхи, 

Чіпнувши серця струнок,                                         торкнутися струн

                         веде в шалений                               у стані надмірного збудження, 

                                                       тан.                       танок, 

Любов - це талісман, що кидає в туман.

Любов - це талісман, що нищить обрахунок,               облік, 

Псує весь нам керунок і завдає нам ран.              напрям, 

Чи є ж на цей дурман сякий такий рятунок?                те, що п'янить, затуманює свідомість,

Любов - це талісман, що завдає нам ран.

Любов - це талісман, це той заклятий стан,              проклятий,

Коли снує малюнок                                                              тче,

                       химерний візерунок.                              фантастичний, вичурний,

В душі у нас шайтан, любов - це талісман,                           зла сила. )

Це той заклятий стан, любов - це талісман.

----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------