Панас Мирний

13 травня   -  166 років від дня народження   Панаса Мирного (Афанасія Рудченка ), 

корифея української прози (оповідання, повісті, романи з народного життя), поета, фольклориста (записував українські пісні, казки, прислів'я та видав їх), мовознавця ( укладає словничок української мови ), перекладача  (Шекспір, Гете, Шіллер; переспів "Дума про військо Ігореве" ), громадського діяча ( один із організаторів створення журналу «Рідний край», міського драматичного гуртка, видавництва «Український учитель»), драматурга ("Лимерівна"). 

   У свої 37 років він піднявся на найвищий щабель чиновницької кар’єри – став дійсним стацьким радником ( прирівнюється до генерала ).  Цінував і добре знав свою службу, користувався повагою начальства і підлеглих за готовність допомогти. Згадують, що не мав ні тіні улесливості, низькопоклонства.  Лише невеличке коло людей знало, що в особі скромного і працьовитого чиновника криється славний письменник. 

"Коли мої твори що-небудь значать, мають яку-небудь вагу, то задля діла – вони одні тільки потрібні, а не моє ймення, котре, якщо наші нащадки  признають, що його личить уславити, то знайдуть як і чим. Самому ж себе уславляти – не приходиться, та й не личить.» (А. Рудченко)

     Із щоденника: « Ні, не слава … поривала мене в мої молоді літа до роботи. Моє невеличке серце пестила любов до тебе, мій обездолений краю… Наші сльози гіркі перелили ми в сумні приповістки. Наші муки нелюдські зв’язали із муками миру. Коли ми й помилялись в чому – помилялись чесно, за душею не скрили нічого, про що думали й знали…».

----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Завдання.  Відгук  про письменника за телепередачею. 

----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

 

----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Конспекти. Панас Мирний. "Хіба ревуть воли, як ясла повні".
------------------------------------------------------------------------------------------------------------

“Мова — жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почування” 

( Панас Мирний ).