19.03.16

Ліна Костенко

19 березня  -  86 років   від дня народження  Ліни Костенко, 
української поетки, літературознавця, громадського діяча, лауреата Державної премії України імені Т. Шевченка за збірку “Неповторність” та роман “Маруся Чурай” 

----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------


----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
2010.     "Як страшно знати правду без прикрас".

"Ба, може, часом гетьману потрібно
пройтися пішки по своїй землі?"

"Усі держави б'ються між собою. 
Ми ж за державу билися свою."

"Ми воїни. Не ледарі. Не лежні.
І наше діло праведне й святе.
Бо хто за що, а ми за незалежність.
Отож нам так і важко через те."

"Де сини твої, мамо?.. Тільки руки ламати.
Один за тебе умре. Другий продасть.
Третій не знає, хто його мати."


"Всі люблять Польщу в гонорі і славі.

Всяк московит Московію трубить.
Лиш нам чомусь відмовлено у праві
свою вітчизну над усе любить."

"Отак колись незчуемося, де й

поділася та наша Україна.
І люди будуть, та уже не ті.
Лиш десь там туга у степах чаїна
та рушничок зотлілий на хресті..."

"Не допусти такої мислі, 
Що Бог покаже нам неласку,
Життя людського строки стислі,
Немає часу на поразку."   
----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
2010.   Збірка поезій-пісень «Гіацинтове сонце» - подарунок співачки Ольги  Богомолець та художника  Івана  Марчука  Ліні Костенко.  

"І як тепер тебе забути?
Душа до краю добрела.
Такої дивної отрути 
я ще ніколи не пила
Такої чистої печалі,
такої спраглої жаги,
такого зойку у мовчанні,
такого сяйва навкруги.
Такої зоряної тиші,
такого безміру в добі!..
Це, може, навіть і не вірші, 
а квіти, кинуті тобі. 
----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
2010.    Перший  прозовий роман Л. Костенко - щоденник 35-річного програміста. 
              Це діагноз людській самотності новітнього часу.
Твір про політичні зради, хронічні поразки, екологічні катастрофи, занепад мови й культури.  Про абсурдність і катастрофічність світу.


"Звичайно ж, Гоголь - це російський письменник, але це - український геній."

"А ви думали, що Україна так просто. Україна - це супер. Україна - це ексклюзив. По ній пройшли всі катки історії. На ній відпрацьовані всі види випробувань. Вона загартована найвищим гартом. В умовах сучасного світу їй нема ціни".

"Періоди у нас всі критичні, але ніколи не вирішальні".

"— До всіх перинатальних хвороб державності ще й така халепа — виросли покоління, яким усе по фіґ."

"Всі до всіх звертаються, ніхто нікого не чує".

"Манія величі - це хвороба.
Комплекс меншовартості - теж хвороба. Тільки ще гірша.
Бо від манії величі станеш іспанським королем,як Поприщін у Гоголя.
А від комплексу меншовартості відчуєш себе комахаю і побіжиш по стіні, як Грегор у Кафки."


"Людина розмовляє рідною мовою, а на неї озираються (...) Україна - це резервація для Українців. Жоден українець не почувається своїм у своїй державі. Він тут чужий самим фактом вживання своєї мови."

"... жах не в тому, що щось змінеться, - жах у тому, що все може залишитися так само."

"Мабуть, у всіх родинах буває оце переродження в побут. Будні роблять людей буденними."

"Ми птиці інформаційного простору. Іншого у нас немає."
----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
2011.     "Це річка, якої немає. І хоч ми знаємо, що не можна двічі ввійти в одну річку, але в Річку Геракліта ми насправді весь час входимо і щоразу інші. Ми щоразу є дедалі більшим синтезом наших почуттів, нашої пам'яті, втрат, надій, нашого минулого і нашого майбутнього. Тому причали Річки Геракліта – це місця і міста нашої пам'яті, все, що нам дороге, велике й мале» ( Оксана Пахльовська ).


"Калина міряє коралі
а ти летиш по магістралі
Життя - це божевільне раллі
Питаю в долі 
а що далі?"





----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
2011.    Збірка поезій  присвячена доньці Оксані. З великою довірою автор відкриває родинний альбом - ніби запрошує на вогник земного дому всіх подорожніх на шляхах і перехрестях буття.


Ні щастя, ні волі, ні чуда,
ні часу, хоч би про запас.
Живу, все життя не почута,
причетністю вбита до вас.

Ні честі, ні мови, ні згоди,
самі лише смутки і пні.
Коханий мій рідний народе,
ти збудешся врешті чи ні?
   
----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
2012.  Від ранньої поезії  до сьогодення. 



Нехай підождуть невідкладні справи.
Я надивлюсь на сонце і на трави.
Наговорюся з добрими людьми.
Не час минає, а минаєм ми.
А ми минаєм… ми минаєм… так-то…
А час — це тільки відбивання такту.
Тік-так, тік-так… і в цьому вся трагічність.
Час — не хвилини, час — віки і вічність.
А день, і ніч, і звечора до рання —
це тільки віхи цього проминання.
Це тільки мить, уривочок, фрагмент.
Остання нота ще бринить в повітрі,—
дивися: Час, великий диригент,
перегортає ноти на пюпітрі.




---------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------



-----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

18.03.16

Максим Рильський

19 березня  -  121 рік   від дня народження  Максима Рильського, 

українського поета ( 18 збірок ), вчителя, літературознавця, громадського діяча, вченого, перекладача, мовознавця, публіциста,  академіка АН СРСР, директора Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН УРСР, активного учасника створення музею-заповідника Хутір Надія.

“ Дуби ростуть поволі, неквапливо:
Хто садить дуба, - той його, можливо,
І не побачить вищим, аніж сам.
Це дар майбутнім, скажемо, літам,
Привіт іще незнаним поколінням,
Весна в тумані схована осіннім…”  ( М. Рильський ).



---------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Джерела  формування  особистості.


Трагізм  долі.  ------------------------------------------------------------------------------------------------------------


------------------------------------------------------------------------------------------------------------

17.03.16

Юрій Дольд-Михайлик

17 березня  -  113 років   від дня народження  Юрія Дольд-Михайлика, 
прозаїка (романи-детективи), драматурга, педагога, кіносценариста художніх та документальних фільмів, диктора текстів до кінокартин, головного редактора Київської кіностудії, театрознавця. 
----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Реклама книги. 


Пригодницький  роман про те, як залишатися  людиною  в жорстокому світі ворожнечі, підступності й зради; роман про місію та кохання. 

А починалося все так:
"...Перед вікном вагона повільно пропливали знайомі пейзажі. Коли Генріх побачить їх знову? Коли він матиме змогу скинути оцей чужий і такий огидний мундир, зодягнеться в звичайний свій одяг, піде в ліс і безтурботно блукатиме між засніженими деревами або влітку кинеться горілиць на порослу зеленою травою землю і спокійно дивитиметься в безкраю небесну синь? Коли він зможе, не криючись, а на повний голос, заспівати свою улюблену пісню, оту, що завжди просив його заспівати батько? Та й чи побачить він батька коли-небудь? Чи побачить він своїх друзів, знайомих? Чи буде у нього змога продовжити перерване війною навчання?...
 І він виконає те, що йому доручено. Виконає, хоча б для цього треба було накласти життям. Він зробить це заради Вітчизни...
 Тепер йому буде ще важче. Віднині він житиме не тільки серед ворогів, а й на чужині. Поки корпус стояв у Білорусії, він міг, у разі свого провалу, втекти в ліс, до партизанів. Він, хоч і жив серед ворогів, але був у себе вдома, на Батьківщині, і завжди відчував десь поблизу величезну силу свого народу, його незриму підтримку, усю невичерпну могутність його духу. Так, він житиме на чужині... він буде жити! Довго і на зло ворогам. У нього вистачить сил тримати себе так, щоб гестапівські хорти не натрапили на його слід, хоч йому іноді до відчуття фізичної огиди нестерпна ця роль барона фон Гольдрінга. Колись він розповість це рідним і друзям. А зараз треба мовчати, ні на мить не забувати, хто він і для чого його заслано у лігво ворога. І все-таки як йому важко, як йому нестерпно важко! Артисти в театрі можуть відпочивати під час антрактів, вони мають у своєму розпорядженні цілий день, щоб бути самими собою, а він має грати роль постійно, кожної миті, і грати якнайкраще, не маючи перепочинку навіть уночі, бо і вночі якимсь підсвідомим почуттям йому треба теж стежити за собою, пильнувати, щоб не прохопитися уві сні якимсь словом. І відпочинок ще так далеко! Та й чи дочекається він закінчення війни? Ходити так довго на краєчку прірви і не зірватися?...
----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------





16.03.16

Юрій Дараган

16 березня  -  122 роки   від дня народження  Юрія Дарагана, 
поета (одного із перших, що окреслив ідеї "Празької  школи"), військового, видавця часопису "Веселка" (разом із Є. Маланюком).



"Серцем українізувався поступово. Найбільш помагали наші пісні і наша історія, що часами наповнює тебе божевільною гордістю, а часами так нелюдськи бичує ганьбою і соромом. Тепер я не в стані говорити про українство спокійно – реву при сторонніх людях, тепер бути не українцем я у жодний спосіб не зможу і що б зі мною не виробляли, я завжди зостанусь чи ув'язненим, чи розстріляним, чи помилованим, але завжди українцем."








----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Срібні сурми
Дажбог лякає білі коні,
Бучний табун зими,
З його рожевої долоні
Вогонь проміння барвно гонить
На вогке тло землі.
Земля вже білий стяг підносить,
Підносить стяг зима,
Благає порятунку, просить:
“Не треба бою, досить, досить!”
І лине за лиман…
І коні-велетні женуться
І крешуть лід дзвінкий,
В бігу птахами розіпнуться
І в дикім полі розіб’ються,
Розвіються вони.
Проґавлена остання змога,
Долічені вже дні…
І гридень світлого Дажбога
Сурмить блакитну перемогу
На золотім коні!
----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Дике поле
Закотилося сонце за обрій,
А козацького сонця нема ще.
Фіалкові степи, фіалкові
Трав розмріяних хащі.
Тільки чебриком пахне та тужить
По ярах, над річками полинню.
Ой, чолом тобі, місяцю друже,
Я в степи за тобою полину.
----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

11.03.16

Для небайдужих!


22 квітня у Кіровограді відбудеться книжковий фестиваль "Весняний книговир" на площі Героїв Майдану.
Серед іншого буде і книжковий ярмарок.
«Армі SOS Кіровоград» пропонує кіровоградцям принести книги, які волонтери продадуть на ярмарку, а гроші витратять на допомогу військовим.
«Перегляньте свої книжкові полиці і попрощайтеся з випадковими попутниками, звільніть місце для тих, кого ви будете любити.» - закликає волонтер Оксана Червоная.
Приносьте книги в Книжковий супермаркет "Буки", кожен день, з 9.00 до 20.00 до 21 квітня.
22 квітня приносите прямо на площу.

09.03.16

Тарас Шевченко

Сучасний  Шевченко: читаймо знову!

----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

9 березня  -  202 роки   від дня народження  Тараса Шевченка, 
художника (близько 830 робіт), поета (збірка "Кобзар"), фольклориста, драматурга ("Назар Стодоля"), прозаїка, політика, видавця ("Буквар Южноруский)".


Від  кріпака до  академіка


Шевченківська  алея








------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Скиньте з Шевченка шапку. 
Та отого дурного кожуха. Відкрийте в нім академіка. 
Ще одчайдуха-зуха. Ще каторжника роботи. 
Ще нагадайте усім:
Йому було перед смертю всього лише сорок сім.
А то підробили діда і шкутильгаєте з дідом.
Ліниву свою недолугість за ним пускаєте слідом.
А він вибухає і шпетить всю вашу дурну макітру
І молодо круговертить. Молодо! Проти вітру!
А він все шукає до пари – наймичку з сиротою,
А він пропада за маною – не вашою, а отою!
І горне гору роботи, бо в нього роботи гора.
Гори до нього горнуться, сонце – на вістрі пера.
Він пильно у нас вдивляється.
Вільний свавільний самум.
Здається, ядерно вибухне з отих непокірних дум.
А то регоче і тішиться, наче хлопчисько радий.
Шевченко був молодим. Шевченко завжди молодий.


                                                                               Іван Драч
----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------


07.03.16

Леонід Глібов

5 березня  -  189 років   від дня народження  Леоніда  Глібова, 
поета, байкаря, вчителя історії та географії, редактора і видавця прогресивного часопису "Чернігівський листок" (єдиного на Наддніпрянщині, де матеріали друкувалися українською мовою), управителя земської друкарні, прозаїка-гумориста, публіциста, мистецтвознавця, громадського діяча, дитячого письменника (понад 50 віршованих загадок, жартівливих пісень, акровіршів).   

    "Шукають  щастя  нещасливі"











----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Поезія "Журба" 

----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------