29.09.15

Іван Тобілевич

29 вересня  -  170 років  від дня  народження  Івана Тобілевича, 
актора, драматурга, режисера, громадського діяча, основоположника українського професійного театру. 




"Для того, щоб чогось досягти, треба любити діло, 
  працювати і терпляче  набиратися досвіду"  ( І. Тобілевич ).











“ Одним із найкращих лікарів є праця! Не дурна, без мети, аби утомить себе, а розумна праця, у котрої є мета. Вона забезпечить… свободу і незалежність ” (І. Тобілевич).


Завдання. 
1. Опрацювати матеріали:
Іван Тобілевич. Ми зробимо все, що в наших силах

2. Охарактеризувати особистість за схемою, визначити життєві  орієнтири.
3. Тематика творчості. Новаторство.

4. В яких жанрах працював  драматург?






Калейдоскоп 
  •  Своєю першою академією вважав родину. Батько мав талант розказувати щось страшне так мальовничо, що аж волосся на голові їжиться, а як розкаже якийсь комічний випадок, то всі аж падають зо сміху. Цей талант мав й Іван. 
  •    З дитинства був допитливим і мрійником. Ходив у степ аж до камяної баби, де за легендою були заховані скарби. 
  •    Вірив у сімейні перекази про дворянське походження 
  •   Мав гарний голос, що успадкував від батьків. Любив, коли хату звеселяла задушевна пісня. А баба Настя любила слухати спів онука.   
  •    Атмосферу теплоти і взаєморозуміння, що панувала в родині, пізніше переніс і на власну родину.     
  •    Завжди шанував батьків, дослухався до їх порад, цінував їх підтримку та любов.    
  •   Учився з охотою, пам”ятаючи слова батька : “ Тільки учені люди живуть вільно. Нехай панам собаки служать, а не добрі люди. Тільки темнота наша та злидні примушують нас отак гнути спину весь свій вік. Учись, синку, учись ! Ми люди бідні, ніхто нас не порятує, коли ми самі себе не порятуємо.”   
  •    Добре знав німецьку та французьку мови, історію та географію. Самостійно вивчає філософію, економіку, мистецтвознавство, маючи ясну ціль, силу волі й терпіння.   
  •    Любив ходити до р.Сугоклей помріяти. Саме тут познайомився з М.Кропивницьким, коли той рибалив.   
  •    З 12 років почав брати участь у театральних дійствах. Завжди виступав на шкільних святах. А пізніше вирішив будь-що опанувати театральне мистецтво.    
  •    Любив ходити на базар слухати кобзарів, а пізніше спостерігав за характерами різних людей.    
  •   Поділяв думку лікаря М. Пирогова : “ Всі, хто готується бути корисними громадянами, повинні спочатку навчитися бути людьми.”    
  •   Від матері знав народні засоби лікування людей. 
  •   Щоб подивитися трагедію Шекспіра “ Отелло” у Єлисаветграді, де головну роль виконував відомий на весь світ Айра Олдрідж, іде з Бобринця 49 верст.   
  •   Мав каліграфічний почерк, бо з 14 років працював писарчуком у судового пристава, переписуючи протоколи.     
  •   До обов”язків ставився сумлінно й добросовісно, що дозволило йому дослужитися до чину секретаря поліцейського управління м.Єлисаветграда.    
  •    Урівноваженою, спокійною розмовою Тобілевич завжди викликав до себе симпатію. 
  •    Разом з братом Миколою вирушав на човні за місто не стільки ловити рибу, скільки милуватися природою.  
  •    Сам піклувався про Миколу, коли той навчався у Херсонській гімназії.  
  •    Мав теплі, довірливі відносини з сестрою Марією, відчував відповідальність за неї.  
  •    Забрав на виховання 10-річного Олександра Тарковського, коли від холери померли батьки дружини.   
  • Ще в юності визначив моральне кредо: “ Коли доля примусить їсти самий чорний хліб – буду їсти самий чорний хліб. Ніякі блага не спокусять мене, ні! Я хочу зберегти за собою дороге право дивитися кожному в очі просто, без сорому, без прихованої муки совісті.” 
  • Разом з М.Кропивницьким в Єлисаветграді, де оселилась родина, репетирували п”єси, а по обіді створювали сімейні концерти : Марко грав на скрипці, Іван співав.   
  • Друзі вели спартанський спосіб життя : до великих морозів не опалювали кімнати, обливалися холодною водою. Марко навчив Івана різних прийомів боротьби.    
  • У передмісті Чечори організували драматичний гурток, а пізніше створили театр корифеїв.   
  • Отримав орден св. Станіслава 3 ступеня, але за нагородами і званнями не ганявся. 
  •  Не взяв 30 тисяч карбованців, запропонованих київським мільйонером, цукрозаводчиком і меценатом Терещенком, котрий хотів, щоб автор зняв пєсу з репертуару. 
  • Вважав, що сценічне мистецтво полягає у тому, щоб правдиво зображувати дійсне життя. Виробляючи свій стиль сценічної гри, вивчав живопис і скульптуру, прагнув збагнути психологію зорового сприйняття кожної деталі. 
  • Вивчав психологію особи і цілого гурту. 
  • Сцену вважав священним місцем.  
  • Шануючи память батьків дружини, клапоть степу перетворив на затишний хутір “Надія”. 
  • Любив саджати дерева і працювати в полі. Говорив: “Праці я не боюсь” 
  • Улюблені квіти – сокирки та волошки.  
  • Навіть у буденності шукав чи творив красу. 
  • Власноручно біля джерельця намітив місце для ставу у вигляді підкови. 
  •  Був організатором товариства “Червоного хреста” в Єлисаветграді, що сприяло упорядкуванню госпіталю в місті. 
  • Не любив тримати у руках гроші, вважав, що де гроші, там і зло людське. 
  • Не сприймав легковажних стосунків, вважав, що якщо людина увійшла в його життя, то він бере на себе відповідальність за її тихе і безтурботне життя. 
  •  Коли брався за діло, то вже ніщо не могло його відволікти.  
  • Не любив фотографуватися. Будучи скромною людиною, менш за все піклувався про свою популярність. 
  • Учив дітей не чинити злого, говорити правду, якою б вона не була, завжди подавати людині у біді руку, шанувати себе і тих, кого зустрічають. 
  • Дбав, щоб діти мали добру освіту: Юрій навчався у Львові, Орися – в Женеві, а потім з Марією закінчила Сорбонну в Парижі. 
  • Мріяв оселитися у кімнаті з каміном, щоб жевріючі вуглини нагадували домашнє вогнище. 
  • Свій кабінет на хуторі оформив по-простому: різьблене деревяне крісло, на письмовому столі із зеленим сукном гасова лампа під абажуром, чорнильниця, люлька. 
  • Багато часу забирала робота у трупі, але родина завжди була на першому місці. 
  • Мав хист переконувати людей. До його порад завжди прислухалися брати, а важливі рішення приймали разом. 
  • На хуторі “Надія” створив штаб організації нової трупи, разом з братом П.Саксаганським тут проводили слухання молодих співаків, вчили їх триматися їх на сцені, шили одяг відповідно до репертуару, проводили репетиції.  
  • Вважав, що головне у грі - передати психологічний стан героя, щоб бути зрозумілим. 
  • Був непримиренний до різних шарлатанів, які задля заробітку спекулювали мистецтвом. 
  • Ніколи не зупинявся на досягнутому. Коли щось задумав, не мав спокою, поки не зробить. Вважав: “ Втрата енергії – послідній ступінь до вмирання всіх духовних сил чоловіка… Енергія – все!... Як радісно, коли чоловік воскресає духом і хоч що-небудь зробить.” 
  • Вважав, що для того, щоб чогось досягти, треба любити діло, працювати і терпляче  набиратися досвіду. 
  • Відвідував Третяковську галерею, щоб вчитися бездоганності композиції.    
  • За 20 років створив 18 пєс різних жанрів. 
  • Навіть хворіючи, коли відчував полегшення, брав участь у виставах. 
  • Вважав: “ Одним із найкращих лікарів є праця! Не дурна, без мети, аби утомить себе, а розумна праця, у котрої є мета забезпечить… свободу і незалежність.” 
  • Не любив крові й вогню, воєн і переворотів. Революція 1905 року була для нього “кривавим кошмаром”. “Період, який ми переживаємо дуже сумний… всі ми – Обломови, над якими панують руїнники-фанатики: все готові знищити, а на місце знищеного нічого поставити не уміють.” 
----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------



----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Завдання. 
1. Прочитати трагікомедію "Мартин  Боруля".
2. Визначити героїв, тему, композицію, проблематику, ідею п'єси. 
3. Доповніть  логічний  рядок  цитатами:
Мартин  Боруля: селянин - позов - дворянство - "пристроїть"Марисю -  "панич" Степан - відмова - мрія.     
4. Хто із героїв  прогресує, хто деградує, а хто не змінюється?
Мартин Боруля -  Палажка - Степан  -  Марися.

--------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- 

17.09.15

Михайло Коцюбинський

17 вересня  -  151 рік  від дня  народження  Михайла Коцюбинського, 
українського письменника, фольклориста, казкаря, організатора літературного процесу, громадського діяча.

Його твори - це пошук світла в темряві.

 

------------------------------------------------------------------------------------------------------------

11.09.15

Павло Грабовський


11 вересня  -  151 рік  від дня  народження  Павла Грабовського
українського поета, перекладача (25 літератур світу), публіциста, літературознавця, громадського діяча, політика (з 18 років).


“Боровся я за щастя для людини,  за світло в чорній тьмі…” 

Гей,  докупи,  певні  діти!  
Всіх  веде  мета  одна:
Шлях  любові  та  освіти 
Нас  навіки  поєдна!    («До українців»)










------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Поезія «Уперед» 
Уперед  за  край  рідний  та  волю
За  окутий,  пригноблений  люд,
Хоч  нічого  не  знайдеш,  крім  болю,  
Хоч  нас  жде  невіддячений  труд!
Уперед  проти  зла  однодумно!  
Розрослася  ворожа  юрба.
Не  гадаймо  прожити  безсумно,  
Бо  життя  —  неминуча  борба.
Уперед,  хто  не  хоче  конати,  
Статись  трупом  гнилим  живучи!    
Сміле  слово  —  то  наші  гармати
Світлі  вчинки  —  то  наші  мечі.
Уперед  до  завзятого  бою  
За  громадські  та  власні  права,
Коли  бути  бажаєм  собою,  
Коли  серце  позор  відчува!
Уперед  до  звершення  замірів,  
Що  поклав  дев'ятнадцятий  вік;
Скиньмо  владу  катів-бузувірів,  
Щоб  людиною  став  чоловік!                     
Уперед!  Годі  скніти  рабами,  
Час  кормигу  гидливу  знести!
Наші  кубла  нам  стануть  гробами, 
Швидко  знівечать  ясність  мети.
Уперед!  Не  жде  поступ  всесвітній:  
На  шляху  пристаючих  лиша,
Інший  лад,  інший  мир  заповітний  
Виробляє  із  себе  душа.
Уперед  проти  хижих  порядків!  
Гине  войник  чи  здобич  бере,
Він  стежки  протира  для  нащадків,  —   
Його  діло  ніколи  не  мре
------------------------------------------------------------------------------------------------------------


------------------------------------------------------------------------------------------------------------   

10.09.15

Олександр Довженко

10 вересня   -  121  рік  від дня народження   Олександра  Довженка, 
українського дипломата, художника, письменника, драматурга, кінорежисера, військового журналіста, полковника, громадського діяча.


«Слов’янство поки-що дало  світові в кінематографії одного      великого митця, мислителя і   поета – Олександра Довженка» (Чарлі Чаплін).

«Масштаби Довженкового мислення були неосяжні. Але був один центр, навколо якого оберталися усі створені Довженком образи і картини. Це боротьба людини за гармонійне, прекрасне, розумне, одухотворене життя…» ( М.Рильський ).






« У мене була віра у свої здібності й глибока впевненість.» (О. Довженко )

" Мені  ніщо не далось даром"





« Якщо вибирати між красою і правдою, я вибираю красу. В ній більше глибокої істини, ніж в одній лише голій правді. Істинне те, що прекрасне. В усьому  людському я хочу шукати красу.» («Щоденник», 1944 )

“ Так багато краси проходить мимо наших очей…”  ( “Зачарована Десна”) 

--------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Людина завжди повинна памятати, звідки вона пішла у життя, людина 
 не має права бути безбатченком”  (  О. Довженко  ). 

"Україна  в  огні" 


---------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------


09.09.15

Іван Котляревський

9 вересня   -  246  років  від дня народження   Івана Котляревського, 
українського дворянина, політика, дипломата, письменника, драматурга, фольклориста, педагога, організатора літературного процесу, громадського діяча.

Особистість.  Завдання. 1. Використати презентацію й створити  рядок  діяльності митця,   як вона вплинула на формування  особистості.    
Доповнити   дослідження  інформацією  з підручника. 
2.  Яким для вас  відкрився І. Котляревський?  Які  життєві істини  сповідував? 
(письмово)
 

"Любов к Отчизні - де героїть..." (Іван Котляревський )













----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Віртуальна екскурсія музеєм. 
----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Бурлескно-травестійна поема "Енеїда" - перший твір нової української  літератури.

Матеріали для  опрацювання "Енеїди". Конспекти уроків. 
Завдання  для  допитливих. "Енеїда".

Тест. Відповіді - у конспектах, підручнику, посібнику ЗНО. 
1. У чому значення  "Енеїди"?
2. Стиль твору.
3. Жанр твору.
4. "Енеїда" створена на основі переробки твору ...
5. Тема твору.
6. Кількість частин. Продовжити рядок місць, що пов'язані із дорогою Енея
Троя - Середземне море - ...
7. Як Середземне море розкриває головні вади суспільства.
8. Назвіть богів, що кожен з них уособлює. 
9. Назвіть три прошарки суспільства, зображені у творі. 
10. Роль Карфагена у творі.
11. Чому "Енеїда" твір етнографічний?
12. Які герої нагадують Енею про місію?
13. Роль пекла у творі. 
14. Якщо 1-3 частини - це зображення українського світу, то що зображено у 4-6 частинах?
15. Хто із персонажів є справжніми героями?
16. Побудова Риму - це побудова  ...
17. Які основні чинники  побудови  держави зображено у 4-6 частинах?
18. Роль "переродження" Енея у творі: від "слинивсь" до "отвічав". 
19. Роль бою Енея й Турна у творі.
20. Ідея поеми "Енеїда". 

21. Прокоментуйте  ілюстрації  Анатолія  Базилевича   до поеми "Енеїда".
----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
П'єса "Наталка Полтавка" - перший драматичний твір нової української літератури.

Тест.
1. У чому значення "Наталки Полтавки"?
2. Жанр твору.
3. Тема твору.
4. Герої: ...
5. Визначте композицію:
- експозиція: ...
- зав'язка: ...
- кульмінація: ...
- розв'язка: ...
6. Як через пісні розкривається Наталка? Які символічні образи використано?
7. Як через пісні розкривається Борис Тетерваковський (возний)?
8. Як через пісні розкривається Петро? 
9. Які пісні у п'єсі написані І. Котляревським?
10. Ідея твору "Наталка Полтавка".  

----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Творче завдання. "Щоденник  інтелектуала"
Запишіть  ключові  думки, які можна  використати у житті. 
----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------



06.09.15

Іван Микитенко

6 вересня   -  118  років  від дня народження   Івана  Микитенка, 
лікаря, політика, поета, прозаїка, публіциста (дорожні нариси), драматурга.
        
Рівне - селище, що   мало чим відрізнялося від інших, хіба що мало власний базар, пошту, три церкви, кілька млинів та олієнь.
На околиці села, біля ставка та греблі, що тепер звуться Микитенківськими,  стояла звичайна хата мірошника Кіндрата та Катерини Микитенків.
У родині цінувалася праця, ще змалечку привчали до неї батьки своїх чотирьох дітей - Ганну, Федосію, Грицька та Івана.

«Зараз дивуєшся, з яких глухих закутків нашої землі пробивалися у широкий світ таланти…» ( П. Загребельний )

Про своє жваве дитинство І. Микитенко напише у повісті «Дитинство Гавриїла Кириченка».
«Пригадую, що мені тоді сповнилося одинадцять, дванадцятий пішов. Таких років людина стає вже на свої ноги, починає жити власним розумом,…  людині доводиться виробляти свої погляди на життя». («Дитинство Гавриїла Кириченка»)
Саме наполегливість малого Івана допомогла йому не розпорошити свій талант. Він мав виняткові здібності та прагнення навчатися. Ще з 10-ти років сам собі заробляв на підручники.
Двокласна міністерська школа у Рівному.
«Ну, я зовсім не хотів бути таким покірним телям. Я стояв за партою , як скеля, хоча в колінах проходило тремтіння й під шкірою горіла кров. Це було, безперечно, велике повстання духу.» («Дитинство Гавриїла Кириченка»)
«Зараз ти герой, то гляди ж – роби так, щоб не заплямувати свого високого звання. Неси гордо й непохитно свій прапор. Припустимо доведеться витерпіти… наплювати. Ради ідеї … школярі терпіли, не скривившись… героям не потрібні оплески та хваління.» («Дитинство Гавриїла Кириченка»)
1911 р. Херсонська військово-фельдшерська школа.
Політика закладу: дисципліна, а навчання – ґрунтовна освіта та практика у міському шпиталі.
«Весь довгий шлях навчання проходив самостійно, без будь-якої матеріальної підтримки з боку батьків.» ( І. Микитенко )

1914 р. – перша світова війна. Фронт вимагав медиків. Тому з 17 років Іван Микитенко знав, що таке  фронт, про це й остання героїчна драма «Як сходило сонце».
«Геройство – ось за що я тільки й міг полюбити людину.» («Дитинство Гавриїла Кириченка»)
«Ворог скажено боронитиме свої останні твердині. Але ми мусимо взяти, ми їх візьмемо…» («Кадри»)

Після війни, завідуючи лікпунктом в Нечаївці, він бореться із тифом на Єлисаветградщині.
Тут, в Нечаївці, що знаходиться недалеко від Рівного та Бешбайраків, він створив драмгурток, був  актором і режисером п’єс М. Кропивницького та І. Тобілевича, чудово декламував, співав, грав на скрипці, писав п’єси для самодіяльного Нечаївського театру.
У 1920 році, коли автору було лише 23, Єлисаветградський професійний театр поставив п’єсу І. Микитенка «За краще майбутнє», пророкуючи йому майбутнє драматурга.
Його молодість – це доба кривавих війн, революцій, руїни, політичний інтриг, але й яскравого, часом бурхливого літературно-мистецького вияву. Час оптимістичної енергії, віри, героїзму й активності.
«Я вмію зневажати скрутне становище і нехтувати небезпеку.» («Дитинство Гавриїла Кириченка»)
1922 р. Одеський медичний інститут.
Ще студентом в Одесі вступив до «ГАРТу». Відвідував літературні вечори, грав у студентському театрі, писав агітп’єси, інсценівки, захопився поезією, оспівуючи героїзм, потім писав прозу: фейлетони, нариси, оповідання, театральні рецензії.


У 1926 році з’явилася перша збірка «На сонячних гонах».    
1926 р. – переїжджає до Харкова та продовжує навчання у Харківському медичному інституті, і в цей же час займається підготовкою першого з’їзду пролетарських письменників України.  
Потім стає одним із керівників ВУСППу. Пише повісті «Антонів огонь», «Брати», «Вуркагани»; нариси і нотатки «Голуби миру» ( враження від поїздок до Німеччини, Польщі, Чехословаччини ); роман «Ранок».
Лікар, поет, прозаїк, журналіст – І. Микитенко  шукав своє місце у вирі подій. А знайшов, як і його земляки,  - у театрі.

«… в серці мені розцвітає справжнє велике полум’я. » («Дитинство Гавриїла Кириченка»)

Це була талановита людина, що зважилася піти далі – і створити власні п’єси. Захоплення переросло у професію.
«Я люблю театр. Люблю його пристрасною любов’ю… Я ніколи не міг ставитись до театру байдуже або сприймати його легко – як забавку, як розвагу. Для мене театр завжди був джерелом глибокої втіхи або таких самих страждань» ( 1937 р. ) 
Одна за одною з’являються п’єси: «Диктатура», «Світіть нам, зорі» ( «Кадри» ), «Справа честі», «Дівчата нашої країни», «Маруся Шурай», комедії: «Соло на флейті», «Дні юності», героїчна драма «Як сходило сонце».
Так починалася нова дорога драматурга, де буде успіх, сцени театрів України та Радянського Союзу, переклади різними мовами, слава, а потім доба Розстріляного Відродження (вбитий у 1937 р. НКВД), критика у зраді таланту, цькування, недооцінена творчість.
Він любив і розумів театр, відчував його з середини, не давав спокою своїм текстом, був провокатором. Першим показав новітні прояви кар’єризму, підлабузництва та пристосуванства. Не сприймав, коли «на світі немає нічого святого, не існує ніяких принципів і є тільки власна шкура» ( «Соло на флейті»).   

За творами І. Микитенка знято художні фільми "Кінець Чирви-Козиря", "Соло на флейті"

 «Микитенко завжди стояв у вирі того великого, що замислював і створював народ. Він розумів найбільші завдання доби і думкою, і серцем!»      ( Т. Масенко)
Це була людина своєї епохи – філософ і жорстокий аналітик, що завжди тримався певного вектора руху, який підказувало серце.
«А от я такий, що зношу, що завгодно. Я нічого не боюся…»(«Дитинство Гавриїла Кириченка»)

Мав щиру віру, що зможе стати захисником нового радянського життя. Тому роботу медпрацівника поєднував з активною громадською працею: лектор, пропагандист, завідувач літературною частиною Одеського драматичного українського театру, завідувач позашкільним підвідділом наросвіти у Харкові,  редактор журналу «Гарт», організатор створення дитячого будинку для сиріт Донбасу, член секретаріату Міжнародного бюро революційної літератури, організатор Міжнародної конференції революційних та пролетарських письменників, режисер власної комедії «Дні юності», представник делегації радянських письменників на антифашистських конгресах у Франції, Іспанії.

«Зараз я гортаю шість великих томів його книг, - писав земляк Терень Масенко, - і викликає подив, вражає і захоплює колосальна праця: за 15 років, лише за півтора десятиріччя, написано скільки повістей і оповідань, скільки яскравих і самобутніх п’єс для театру, віршів, статей, доповідей! І це – при величезній і повсякденній організаторській роботі. Воістину, то було горіння серця, безмежно щедрого і нестримного у праці для рідної культури, для великого народу.»    
---------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
! Використано матеріали Кіровоградського  краєзнавчого  музею.
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- 

02.09.15

Павло Филипович. Філологічні замальовки

2 вересня   -  124  роки  від дня народження   Павла Филиповича, 
поета-неокласика, літературознавця, перекладача (французька, латинь), педагога.

Відкриваймо  світ  українського слова через поезію!



Павло  Филипович "Візьмеш у жменю сонного насіння" 

Візьмеш  у жменю  сонного  насіння                            
І  не  пізнаєш  власної  руки,  -
Най  синій  день,  най  у  землі  коріння,
Жіночий  сміх  і  сонячні  книжки!

Я  не  люблю  самотнього  зітхання  -
Нащо  давать  далеким  зорям  світ?
Не  долетить  ні  перша,  ні  остання
З  моїх  думок  у  невідомий  світ.

Це  ти  така  і  тепла,  і  принадна,                            (та, що манить, викликає замилування
І  над  тобою  все  гудуть  дроти.
Розстеле  ніч  свої  похмурі  рядна,                          різнокольорові  килими
І  знову  не  одзеленієш  ти.

Надії  мрійні  і  смутне  квиління                                стогін, плач, крик
Загублено  у  передранній  млі,                                 легка пелена туману )
А  гострозоре,  мужнє  покоління
Уже  росте  на  молодій  землі.


Павло  Филипович "Єдина воля володіє світом" 

Єдина  воля  володіє  світом,
Веде  в  майбутнє  нас  єдиний  шлях,

Ми  умремо  з  єдиним  заповітом
В  непереможних  і  міцних  серцях.

Врятує  вроду  і  себе  людина,
Життя  зросте  над  попелом  руїн,  -
Велика  мрія,  мудра  і  єдина,
Недаром  дзвонить  у  всесвітній  дзвін.


Віки  летять,  а  в  неозорім  морі
Єдине  сонце  для  землі  горить,
І  всі  колись  з'єднаються  в  просторі  -
Людина,  звір,  і  квітка,  і  блакить.


----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------


----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------