Блог учителя-словесника Котляренко Наталі Миколаївни: Ірина Жиленко

28 квітня 2015 - 74 роки від дня народження Ірини Жиленко,

української поетеси, прозаїка ( близько 20 збірок ), перекладача.

Жар-птиця

Сусідка моя - чарівниця – годувала надвечір родзинками

у клітці золоту Жар-Птицю з очима - намистинками.

і як воно трапилось - хто його зна,

та тільки дверцят не замкнула вона.

Рвонулась на волю чудесна Жар-Птиця, і враз освітилась казково столиця.

Дорослим і дітям яснішали лиця:

«Як хороше жити під сонцем Жар - Птиці!»

І тільки ота трьохсотлітня ґава, яка себе називала Павою (старезна, без ока, та ще й кульгава),

знайшла Жар – Птицю непристойно яскравою.

Зчинила люту стрекотняву: - Вона яскра-яскра-яскра-а-ва!

Ганьба! Таку нескромну птицю тримать годиться

тільки в клітці! -

Вже третій день нема Жар-Птиці. І людям посмутніли лиця.

О, не сумуйте! Її нема, бо - розумієте? - зима.

Жар-Птиця ж - птаха екзотична, південна, до снігів незвична.

Ну, от і простудилась трішки.

Лежить вона терпляче в ліжку, п'є молоко, клює родзинки,

чита «Барвінок» і «Мурзилку».

Пішли на лад у неї справи, І скоро знов злетить вона

на злість лихим, кульгавим ґавам,

на новорічну радість нам!

----------------------------------------------------------------------------------------------------

В затінку чуда, в світлі надії
так і живемо. Веснам радієм.

Рано встаємо — будні чи свята.

В сінях у нас завелись ластів’ята.
Після дощу багряніють черешні.

Рак з-під місточка вистромив клешні.
Коник приспить нас, а півень розбудить

в світлі надії, в затінку чуда.

Сонях старенький смутно згорбатів.

Будем на осінь добрі й багаті.

Витопим грубку. Книги розкриєм.

В затінку чуда, в світлі надії.

-------------------------------------------------------------------------------------------------------

Прокинутися з повним домом щастя!

Відкрить вікно в туманний березняк.
А мокрий вітер б’ється круг зап’ястя,
як спіймане промерзле пташеня.
Це вже весна. І протяги хмільні
похмурого заплаканого талу
зашарпали халатик на мені
і в рукава насипали фіалок.

---------------------------------------------------------------------------------------

Поезія Ірини Жиленко – це заперечення стандартності.

Її герої світлі, яскраві, їхнє призначення – осяяти сіре холодне життя, подарувати радість, тепло людям. Поетка зображує дива не випадково, саме віра у казку робить життя цікавим і яскравим, а душу добрішою.