Олесь Гончар

3 квітня  -  98 років   від дня народження  Олеся Гончара, 
журналіста, поета ("Фронтові поезії"), прозаїка,  фронтовика ( медаль « За відвагу», медаль «За оборону Києва»), літературознавця, культуролога, критика (праці « Наше письменство», «Письменницькі роздуми», «Чим живемо»(1991),  академіка АН УРСР, депутата Верховної Ради, голови Українського республіканського комітету захисту миру, члена Всесвітньої Ради Миру, має звання Герой України. 

•       «Думаймо про велике!»     
•          "Бережіть собори своїх душ".    

• Мистецтво, це, можливо, останнє пристанище свободи!…
• Є така штука - наркотик владолюбства, героїн кар’єризму… Його тільки раз вхопи - і пропав…
• Свобода й кохання - два несучі крила поезії! Все інше тільки оздоба!
• Мова - це доля нашого народу, і вона залежить від того, як ревно ми всі плекатимемо її.  
• Як важливо, щоб людина не втратила віри, не розгубила надій. значення часом майже рятівного набирають речі ніби малоістотні - спогад якийсь, усмішка напівзабута, прикмета, що іншого тільки повеселила б...
• Завжди знайдеться ескімос, котрий дасть вказівку жителям тропіків, як їм поводитись під час спеки.
• Дорожіть днем - ось що я вам скажу, молоді! Дорожіть миттю, секундою! Живіть так, щоб встигли зоставити слід після себе путящий. Живе не той, хто чадить. Живе - хто іскрить! Знайте, що всі ми станемо перед судом будучини, а перед тим судом ніякий володар, ніякий найбільший руйнач не переважить посліднього муляра… Зоставте ж слід… Не бляшанку з-під шпротів, покинуту на Скарбному, не купу сміття, а таке, щоб людей радувало - близьких і далеких… Дорожіть, дорожіть миттю, синочки! Бо ГЕСи плануються, все на світі планується - не планується одна тільки смерть.
• Життя любить терплячих.
• Найвища краса - це краса вірності. Люди, які накидаються на все, які розмінюють свої почуття направо і наліво, кінець кінцем мусять відчувати себе злидарями.
• Будьте лицарями!
• Людина - найцінніший у світі капітал!
• Оружжя все більшає в розмірах, а люди щодалі меншають.
• Всі ми руйнуємо. Руйнуємо тим, що осторонь стоїмо, своєю байдужістю! І зараз самі сіємо байдужих! Плодимо жорстоких...Самі плекаємо руйнача!
• Чи не більше мусить лякати живущого те, що проіснувати він може безцільно, пройти дорогу життя людиною-авоською, відцвісти свої весни-пустоцвіти.
• Адже людина доти й людина, допоки не втратила здатність бачити, крім потворностей життя, і його красу.
• Каліка той, хто не здатен предківщиною дорожити.
• Земля — не полігон. Земля — це нива, щоб сіяти...
• Ні, поки це плем'я, що населяє землю і зветься людством, не усвідомить себе як єдине ціле, — не буде йому добра!
• Просто дивно: чому в нас такі люди злі? Звідки ця злоба, зневага, неприязнь до інших? Бажання образити, принизити людину, свого ближнього - це, звичайно, патологія, але чому вона так поширена?           

-----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

-----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Романи про війну.  На фронті вирішив, якщо залишиться живим – напише про своїх бойових товаришів.

  Роман-трилогія "Прапороносці". Про героїзм, благородство та    людяність радянських воїнів

  Роман "Людина і зброя", 1960. Праобразом головного героя  роману стане Григорій Тютюнник, товариш Харківського  університету. 

  Війна — це тяжка праця, і роблять її прості солдати. Це вони  йдуть в атаку під ураганним вогнем, це вони, місяцями сидячи в  окопах, стримують ворога, це вони гинуть під кулями та бомбами.

  Це роздуми автора про безглуздя війни, про довершеність  людини і про її місію на землі: любов до рідної землі й непоказний  патріотизм.  

      Роман «Тронка»,1963.

  Про життя і смерть, війну і мир, радощі буття і трагедії, вірність обов’язку і зраду. 

-----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Новели про війну та людську душу.

          "Модри камень".  
            Твір наповнений білим кольором. У фольклорі цей колір    пов'язаний із чистотою і святковістю. У світі Терези він ще  зберігає своє первинне значення – чистоти, хоча у час війни  втрачено друге його значення. У світі героя цей колір  асоціюється з холодом, омертвінням, а як наслідок, як і чорний  колір, починає набувати символіки смерті. З’являється ефект    перевернутої системи цінностей. І лише кохання може оживити  омертвілу душу.  

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Роман «Собор», 1968.  Це заклик до духовного очищення й соборності, осуд національного безпам'ятства, звироднілого кар'єризму і браконьєрства.

      20 років тривала заборона на друкування роману.

      Собор – це зв'язок минулого з майбутнім, матеріального з духовним. Цероман-запитання: «Хто ми?».

      Твір складається із 26 розділів, у кожному автор розповідає про одного з героїв. Перетин усіх ліній – Собор. 

«Потреба собору, потреба краси, так само, як і огида до руйнування, видно, завжди жевріла в цих людях, будівничих за покликанням… Звикаєш, не надаєш значення, доки це є, вважаєш, що це завжди й повинно бути, як вічний плин часу, неминуча краса світу. Коли ж набігає тінь, нависає загроза, починаєш розуміти, що є речі, без яких душа озлидніла».

Зі статті «Собор у риштованні» Є. Сверстюка: «… Для роману «Собор» потрібен був герой, який виражає пробудження сучасної молоді до духовного життя, її прагнення самостійно мислити і самостійно шукати на рідному народному ґрунті духовних цінностей… він настільки порядний ( М. Баглай ), настільки розумний, настільки одважний, але це не герой дії, він лише розмірковує, то чи є він таким, який був потрібен в той час…»
-----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
                                             


Про те, що батьки хочуть, щоб діти їх слухали, а діти, звісно, хочуть свободи. Де ж знаходиться ця золота середина? І як знайти взаєморозуміння. 

     

      -----------------------------------------------------------------------------------------------

"Циклон". Роман про силу людського духу. 

Останній  роман «Твоя зоря», 1980 р.  

Про життєві людські дороги, про духовні джерела, що відкриваємо в дитинстві і пам'ятаємо до старості, про світле і натхненне почуття — безмежної любові до своєї Батьківщини. 

-----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------